Що таке гендерні стереотипи та як із ними боротися?
Гендерні стереотипи — це стійкі, стереотипні уявлення суспільства щодо того, якими мають, або, навпаки, не мають бути представники того або іншого гендеру — жінки та чоловіки.
Зазвичай гендерні стереотипи стосуються або зовнішності чоловік та жінок — тобто, зовнішніх проявів фемінності чи маскулінності, або розподілення гендерних ролей у суспільстві.
Дуже часто ми чуємо про ролі у суспільстві, давайте розберемось що ж таке гендерні ролі? Гендерні ролі — це моделі очікуваної поведінки жінок та чоловіків у соціумі відповідно до тих соціокультурних умов, у яких вони живуть. Тобто це риси, які вважають більш характерними чи то для чоловіків, чи то для жінок.
Так, наприклад, стереотипним є уявлення про те, що жінки мають бути ніжними та тендітними, а чоловіки — сильними та не повинні публічно проявляти емоції, плакати.
Найяскравіший приклад — це розділення чоловічих та жіночих ролей за принципом “берегиня” та “мисливець”.На основі цього формуються уявлення про розподіл сімейних обов’язків: нібито головний обов’язок жінки — народжувати дітей та організовувати побут, а чоловік, в свою чергу, має забезпечувати родину грошима, їжею.
Є також і окрема категорія стереотипів, які стосуються зовнішніх проявів “чоловічності” або “жіночності”. Це, наприклад, уявлення про те, що дівчата мають любити рожевий колір та носять одяг із блискітками або бантами, в той час, як хлопчиків традиційно вдягають у сині, блакитні кольори стриманих фасонів.
Як боротися з гендерними стереотипами?
Найліпший спосіб подолати будь-які стереотипи — продемонструвати зворотнє на конкретних прикладах. Показати, що жінки так само можуть бути сильними та утримувати родину, а чоловіки — йти у декретну відпустку по догляду за дітьми замість своїх дружин. Демонструвати це можна на будь-якому рівні: як на рівні розмов на кухні з друзями, так і через публічні заходи та інформаційні кампанії.
Україна рухається у сфері гендерної рівності на рівні з ЄС. Протягом багатьох років держава встановлювала високу планку щодо реалізації політики гендерної рівності. Нині, коли йдеться про відновлення, зелену трансформацію, розвиток євроінтеграційного потенціалу, формування програми Україна-НАТО, гендерна політика та інклюзивність є наскрізними пріоритетами на всіх рівнях держави.
Досягнення гендерної рівності – складний багатовимірний процес, адже питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків комплексно відображається в усіх сферах суспільного життя.
Для забезпечення соціальної справедливості, рівноправного і стабільного людського розвитку важливим є застосування гендерного підходу, який передбачає використання найбільш ефективних і результативних засобів та практик для задоволення потреб жінок та чоловіків різних вікових і соціальних груп.
Гендерний підхід базується на врахуванні різних потреб і ситуацій, в яких опиняються жінки і чоловіки через свої соціальні ролі. Основоположним для гендерного підходу є принцип надання рівних можливостей незалежно від статі.
Комплексний гендерний підхід (зокрема в стратегічному плануванні) або гендерний аналіз - це процес забезпечення однакового доступу для жінок, чоловіків і інших соціальних груп до контролю ресурсів, переваг розвитку і прийняття рішень на всіх етапах процесу стратегічного планування. Це методологія включення громадських інтересів і думок різних соціальних груп, облік критерію різноманітності, вихід за межі усталених стереотипів.
У наш час гендерний підхід застосовується як на рівні державного управління, так і на рівні політик окремих організацій. Він є методологією включення громадських інтересів і думок різних соціальних груп, обліку критерію різноманітності, виходу за межі усталених стереотипів. Згідно з визначенням ООН, гендерний підхід ? це процес оцінки того, які наслідки матиме для жінок і чоловіків здійснення будь-якого запланованого заходу, включаючи впровадження законодавства, стратегічної політики і програм в усіх сферах і на всіх рівнях.
Виділяють наступні механізми реалізації гендерного підходу:
- інформація про гендерні питання (гендерно-чутлива або сегрегована за статевою ознакою статистика, так звані «гендерні портрети» населення України і областей, соціологічні дослідження);
- гендерний аналіз або аналіз, що базується на обліку гендерних питань (процес, який дає оцінку різним впливам напрямків політики, програм та законодавства на жінок і чоловіків);
- гендерний паритет (рівна кількість чоловіків і жінок) у державному управлінні;
- гендерна освіта державних службовців.
Гендерний підхід у соціальній роботі, перш за все, базується на аналізі потреб чоловіків і жінок певної групи, їхніх поведінкових особливостей і реакцій на ті чи інші послуги. Під час надання послуг клієнтам і клієнткам важливо не плутати гендерний підхід з рольовим. Рольовий підхід ґрунтується на розуміння того, що кожній статі відповідає своя «роль» з притаманними їй характеристиками та особливостями. Виходячи з цього переконання, чоловікам і жінкам надаються різні послуги і до них формуються різні підходи. Говорячи про гендерний підхід, ми маємо на увазі соціальні чинники відмінності між чоловіками і жінками, а головне ? способи подолання цієї розбіжності за допомогою тих чи інших гендерно-чутливих і гендерно-перетворювальних послуг.
