Для продовження договору оренди землі обов’язковим є своєчасне звернення орендаря із додаванням проекту додаткової угоди
22 вересня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 159/5756/18 відступила від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо порядку поновлення договору оренди землі.
Орендар звернулася до суду з позовом до міської ради про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки, оскільки орендодавець не надав у місячний строк відповіді на заяву орендаря про поновлення договору оренди земельної ділянки, строк якого закінчувався. А згодом орендар отримав листа про те, що міська рада не буде продовжувати строк дії договору оренди.
Позивач наполягав, що відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі – у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дія договору оренди земельної ділянки поновлена на той самий строк і на тих самих умовах, на яких цей договір був укладений, оскільки протягом одного місяця після закінчення строку його дії відповідач не вирішив питання про відмову у поновленні договору і не повідомив позивача про це.
Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково з тих мотивів, що відповідачем не дотримано процедуру відмови позивачу у поновленні договору оренди у спосіб та строки, передбачені ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що на порушення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач не додав до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з висновком Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 вересня 2018 р. у справі № 920/739/17, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 цього Закону, не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією нормою саме й полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема, у зв’язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення може мати прояв у мовчазній згоді.
Разом з тим у справі № 920/739/17 установлено, що орендар земельної ділянки виконав свій обов’язок щодо завчасного повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору про намір його поновити та надіслав проект відповідної додаткової угоди. І саме з належним виконанням орендарем обов’язків за договором та вимог ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» й недотриманням орендодавцем вимог ч. 5 ст. 33 цього Закону суд касаційної інстанції пов’язував виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди на підставі ч. 6 ст. 33 зазначеного Закону (п. 5.3 – 5.7 постанови).
З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновку у справі № 920/739/17, а саме – стосовно тверджень про необов’язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач не дотримався вимог ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не надавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.
Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову визнано помилковими.
