Як правильно говорити з дитиною про інвалідність
Попри те, що Україна вже багато років поспіль розвиває інклюзивність, українцям досі “незручно” говорити на такі теми. Особливо, батьки не знають, як правильно пояснити дитині, чому людина з інвалідністю чи втратила кінцівку.Як правильно говорити з дитиною про інвалідність.
Попри те, що Україна вже багато років поспіль розвиває інклюзивність, українцям досі “незручно” говорити на такі теми. Особливо, батьки не знають, як правильно пояснити дитині, чому людина з інвалідністю чи втратила кінцівку.
Внаслідок війни зростає кількість травмованих людей та людей з інвалідністю. Вони є невіддільною частиною нашого суспільства. Якщо вам необхідно поговорити з дитиною на цю тему, важливо передусім бути щирими, зважати на вік, стан та запит дитини, бути готовим до можливих запитань.
Якщо ви не знатимете відповіді на певні питання дитини – це нормально, головне будьте чесними з дитиною. Скажіть, що зараз у вас немає відповіді, однак ви обов’язково повернетесь до цієї теми трошки згодом.
Важливо розуміти, що дитину можуть цікавити деталі, в неї може бути багато додаткових запитань, однак не бійтеся слова «інвалідність». Головне правило – насамперед говорити про людину, а не її діагноз чи стан здоров’я: «людина з інвалідністю», а не «інвалід», «дитина з аутизмом», а не аутист.
Пам’ятайте, що дитині не потрібні від вас енциклопедичні знання. Для такої бесіди достатньо навчитися базових принципів толерантності, найголовніше з яких – це розуміння, що люди – різні й це нормально. Всі ми особливі по-своєму, тому дізнаватися особливості кожної людини, враховувати їх та пізнавати, як живуть інші люди – це важливо і неймовірно цікаво.
Також важливо донести, що рівне та однакове ставлення до людей базується насамперед на повазі, а не на страху чи жалю. Тому важливо бачити передусім людину, яка потребує вашої підтримки й розуміння. Адже підтримка – це вже розмова на рівних.
Поясніть дитині, що мати відмінні риси – це не є бар’єром чи перепоною для спілкування. Навпаки – це нові можливості дізнатися щось корисне та нове.
Якщо ваша дитина спілкуватиметься з дітьми з інвалідністю, не заважайте їй, не забороняйте, а допомагайте навчатися толерантного ставлення.
І найважливіше: якщо дитина бешкетує і ви хвилюєтесь, аби вона не травмувалася, ні в якому разі не варто лякати її, використовуючи фрази типу: «з такою поведінкою станеш інвалідом і опинишся у візку». Це найгірше, що ви можете зробити. Адже це може травмувати дитину, залякати її та сформувати в неї негативне ставлення до дітей/людей з інвалідністю. Краще поясніть, що через такі дії вона може травмуватись і тоді їй буде боляче.
Загалом, у дітей набагато менше стереотипів, порівняно з дорослими. І для того, аби дитину нічого не бентежило чи не лякало, допоможіть їй дізнатися більше про людей з інвалідністю та розкажіть про речі, які полегшують їм життя: про колісні крісла, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, жестову мову тощо.
Головне правило – у розмові будьте максимально щирими. Це допоможе вам знайти потрібні слова та порозумітися.
Текст підготовлений на основі матеріалів «Довідника безбар’єрності», розробленого в межах ініціативи «Без бар’єрів» першої леді України Олени Зеленської.
Державна служба якості освіти та її територіальні органи долучені до реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року (https://sqe.gov.ua/gromadskosti/bezbariernist) задля захисту прав дітей на доступну якісну освіту.
Дізнатися про основні принципи безбар’єрності можна в «Довіднику безбар’єрності» (https://bf.in.ua/) та проглянувши освітній серіал «Безбар’єрна грамотність» (https://osvita.diia.gov.ua/courses/barrier-free-literacy).
#ЯкіснаОсвіта #bezbariernist #безбарєрність #тияк
