ПРОФІЛАКТИКА ВІЛ ТА СНІДУ У ДОРОСЛИХ ТА ПІДЛІТКІВ
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом
ВІЛ та СНІД є однією з глобальних проблем сучасності. Панацеї від цієї біди у людства поки що немає.
Профілактичні заходи для дітей та підлітків є такими ж як і для дорослих. Головним інструментом профілактики є всебічні знання про хворобу, шляхи інфікування та чинники, що сприяють цьому.
ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, він вражає різні клітини організму, в першу чергу – імунну систему. ВІЛ-інфікована людина, це та, в організм якої цей вірус потрапив.
СНІД – це синдром набутого імунодефіциту, а саме кінцева стадія ВІЛ-інфекції. Від зараження ВІЛ до розвитку СНІДу може пройти не один рік і навіть роки, все залежить від способу життя інфікованого, його харчування, стану здоров’я, навколишнього середовища тощо.
Як передається вірус ВІЛ
При статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою:
- коли через слизову оболонку статевих органів, прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм статевого партнера;
Через кров:
- при використанні спільних шприців та голок для внутрішньовенного введення наркотичних речовин, а також забрудненим кров’ю, нестерильним медичним інструментом; нестерильними інструментами для татуювання, манікюру чи педикюру; якщо людина користувалася спільно з ВІЛ-інфікованим предметами особистої гігієни (бритви, манікюрні прилади, зубні щітки).
Дитині від ВІЛ-інфікованої матері: інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи при годуванні грудним молоком.
ВІЛ не передається:
- при звичайних побутових контактах з людьми; через рукостискання та обійми;
- через поцілунок – для передачі вірусу необхідна наявність у кожного з партнерів відкритої рани, що кровоточить, у ротовій порожнині;
- через повітря, при спільному користуванні меблями, телефонною слухавкою тощо. Вірус швидко втрачає життєздатність під впливом факторів навколишнього середовища – ультрафіолету, високої температури тощо;
- через укуси комах. В організмі комахи вірус розмножуватись не здатний.
Недостатньо вірусу для його передачі в слині, в сльозовій рідині, в потовиділеннях, сечі, калі. Тому ВІЛ не передається при спільному користуванні ванною та туалетом, столовими приборами та посудом.
Таким чином, маючи відповідні знання, з’являється можливість захистити себе, зменшити ризикиінфікування ВІЛ.
Запобігти передачі вірусу від сексуальних партнерів (ВІЛ-інфікованих чи тих, чий статус невідомий, особливо випадкових): застосовуючи засоби індивідуального захисту (презервативи). Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров. Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ-лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому акті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.
Важливо обговорювати зі своїм партнером або партнеркою ВІЛ-статус одне одного, цю розмову варто почати якомога швидше. Це захистить обох партнерів у майбутньому, адже у разі позитивного тесту на ВІЛ людина зможе розпочати АРВ-терапію, а її партнер або партнерка – доконтактну або постконтактну профілактику ВІЛ.
При ін’єкційному споживанні наркотичних речовин користуватися індивідуальними одноразовими шприцами, голками, також і при фасуванні наркотику.
Використовувати тільки стерильний медичний інструмент при наданні медичних послуг; також інструменти для татуювання, манікюру, педикюру та інших косметичних процедур; правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового).
Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс у діагностичних лабораторіях станцій переливання крові. Якщо в порції крові виявлено хоча б один із цих збудників, вона знищується.
Важливо дотримуватися правил гігієни в побуті при голінні, манікюрі, з використанням лише індивідуальних чи стерильних інструментів.
Чи можна вберегти себе від СНІДУ?
На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв’язку з цим, необхідно:
• приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким чинникам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском із боку однолітків і наркодільців;
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. Сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані й уже тому небезпечні. За даними статистики, 30–50 % осіб, що вживають наркотики ін’єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ, тому вірогідність зараження надзвичайно висока;
• пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
• знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію для проведення профілактичного лікування. Профілактика – це активний процес створення умов для підвищення якості життя, формування особистих якостей людини, які сприяють її благополуччю.
Для визначення ВІЛ-статусу, рекомендовано один раз у рік визначати рівень антитіл до ВІЛ-інфекції в крові людини.
