Спадкові права дитини
Дитина є таким суб’єктом спадкового права, якого оберігає законодавець. Незалежно від того, який правовий статус має дитина, живе вона в сім’ї чи народжена жінкою поза шлюбом.
Відзначимо хто є дитиною та має спадкові права відповідно до положень цивільного права:
- малолітні (від народження до 13 років);
- неповнолітні (14-18 років);
- особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (до народження);
- Внуки, правнуки (вік не встановлено, законодавець мав на увазі дітей в тому числі).
Незалежно від того чи спадкодавець склав заповіт, чи спадкування відбувається за законом спадкоємцем може бути особа, яка була зачата за життя спадкодавця і народжена живою після відкриття спадщини. Це важливе правило спадкового права, яке не накладає обмежень на народження дитини в сім’ї, у шлюбі і яке містить безумовність спадкування дитиною за своїм батьком чи матір’ю. Це правило підкреслює цінність дитини, можливо навіть в певній мірі більше ніж цінність сім’ї, оскільки в Сімейному кодексі України визначено, що саме сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Єдиною умовою практичної реалізації спадкового права дитини є зазначення у свідоцтві про народження дитини спадкодавця як батька дитини.
Сімейне законодавство встановлює, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
А при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Ось саме в цьому випадку дитина може спадкувати після смерті батька якщо буде встановлено особу її батька в судовому порядку.
Спадкування дитини і за заповітом і за законом має певні особливості. Розглянемо їх.
Спадкування дитини за заповітом:
Заповідач може позбавити права на спадкування будь-кого крім осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. До таких осіб відноситься і дитина. Важливо також, що діти і внуки особи, яка була позбавлена права на спадкування мають право спадкувати на загальних підставах.
Якщо спадщину за заповітом приймає дитина (малолітня і неповнолітня особа) – контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.
Однак вбачаємо також і деяке невелике обмеження, яке є цілком логічним для дитини: якщо заповіт за бажанням спадкодавця чи відповідно до закону посвідчується при свідках. Таким свідком може бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Відповідно такою особою не може бути дитина.
Спадкування дитини за законом:
Законодавець встановлює важливе правило: якщо дитина знаходиться в черзі, яка спадкує – вона спадкує і зміною черговості спадкування, про яку мають право домовитися інші спадкоємці змінювати чергу на спадкування дитини вони не мають права, оскільки як зазначалося вище дитина має право на обов’язкову частку у спадщині.
Отже, дитина є спадкоємцем першої черги за законом (коли спадкодавець за життя не склав заповіту) і спадкує на рівні із одним із своїх батьків та бабою, дідом (батьками спадкодавця).
Дитина спадкує і тоді, коли вона є внуком і правнуком спадкодавця. В такому випадку вона спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Дитина (малолітня, неповнолітня особа) вважається такою, що прийняла спадщину, тобто на дитину не поширюється правило подання заяви про прийняття спадщини в 6-ти місячний строк (презумпція прийняття спадщини дитиною). Однак заяву про прийняття спадщини необхідно подати до нотаріуса, оскільки це регламентована нормативно-правовими актами дія для початку спадкового процесу.
Вказане правило про, так би мовити, автоматичне прийняття спадщини дитиною кореспондується із правилом початку перебігу позовної давності від дня досягнення повноліття неповнолітньою дитиною, права та інтереси якої порушені. Це говорить нам про те, що вимоги неповнолітніх осіб (дитини), заявлені зі спливом значного часу із дати відкриття спадщини, коли спадкоємці, що вступили у володіння спадковим майном, володіють таким майном протягом тривалого часу, мають місце бути і відповідно будуть правомірними.
Дитина має право на відмову від спадщини, однак тут теж право дитини захищене. Неповнолітня особа (дитина) може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. А батьки (усиновлювачі) можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, особі, лише з дозволу органу опіки та піклування – Служби у справах дітей міста, району, району в місті.
Спадкування дитини під час військового стану:
Чи можливе спадкування у разі, якщо дитина знаходиться за кордоном. Відповідь так. Подати заяву про прийняття спадщини можна у посольстві або консульстві України у країні тимчасового перебування. Дипломатичні представництва та консульські установи України можуть здійснювати окремі нотаріальні дії, зокрема і засвідчувати справжність підпису на заявах про прийняття спадщини.
Щодо дитини ВПО, яка переселилися зі сходу України або здійснила будь-яке інше переміщення в межах території України під час дії воєнного стану не обов’язково подавати заяву за місцем відкриття спадщини.
