Реформа управління відходами триває: розпочато обговорення технічних вимог до сміттєспалювальних установок в Україні
Відповідний проєкт постанови Уряду вже опублікований на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
Йдеться про основні вимоги, яких дотримуватимуться підприємства, що експлуатуватимуть стаціонарні або мобільні установки спалювання та сумісного спалювання відходів. Адже їх використання не повинно завдавати шкоди ні довкіллю, ні здоров’ю людини.
Для переважної більшості установки зі спалювання відходів відомі як “сміттєспалювальні заводи”. В Україні фактично є лише один такий завод – “Енергія”, який працює з 1987 року.
“В рамках реформи будівництво таких, навіть сучасних, заводів не пріоритетне для нашої країни. Ми, першочергово, робимо акцент на створенні нових сміттєобробних потужностей. Однак рухаючись до ЄС, Україна розпочала велику реформу та зобов’язалася повністю імплементувати європейське законодавство у цій сфері. Тож маємо якісно врегулювати й питання функціонування сміттєспалювальних установок”, – прокоментувала заступниця Міністра Вікторія Киреєва.
За її словами, умови спалювання відходів в Україні повинні відповідати європейським стандартам екологічної безпеки, зокрема вимогам Директиви 2008/98/ЄС про відходи; Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди та Імплементаційного рішення Європейської комісії 2019/2010 про встановлення висновків щодо найкращих доступних методів для спалювання відходів.
Тож із прийняттям відповідної постанови, якщо такі заводи й створюватимуть в Україні, то лише із застосуванням найкращих доступних технологій та методів управління. А оператори впроваджуватимуть заходи зі скорочення викидів та скидів, здійснюватимуть постійний моніторинг роботи установок і вимірюватимуть показники стану повітря, підземних та поверхневих вод, ґрунтів, запахів, шумового забруднення тощо.
Європейський досвід використання сміттєспалювальних установок.
Європейські країни вже давно дотримуються ієрархії управління відходами, де на першому місці стоїть запобігання утворенню відходів, далі підготовка та їх переробка, і лише у винятковому випадку захоронення на полігонах. Четвертим щаблем цієї ієрархії є “інша утилізація, в т.ч. шляхом відновлення енергії”, куди й підпадає спалювання відходів.
Так, наразі у ЄС відходять від практики створення нових сміттєспалювальних заводів, але й повністю не відмовляються від використання вже збудованих.
Наприклад, у м. Брно розташована одна з 4 компаній у сфері управління відходами Чехії. Обробка відходів тут здійснюється шляхом їх спалювання та вироблення електроенергії та тепла для містян. Моніторинг роботи цього підприємства працівники здійснюють 27/4, а за допомогою встановлених постів моніторингу постійно контролюють стан атмосферного повітря поруч.
Спалювальна установка обробляє 250 тис. тонн відходів на рік, з них 100 тис. тонн – саме з м. Брно. При цьому 1 година роботи котла забезпечує опалення одну чеську школу протягом усього січня. Загалом з цієї установки обігрівається 40 тис. домівок у м. Брно та забезпечується електроенергією до 20 тис. домівок.
