Тема усиновлення овіяна десятками суспільних упереджень і стереотипів, що лише поглиблюють відстань між дитиною та потенційною родиною. Тому хочемо розвінчати найбільш поширені з них
Міф 1: «Я не можу усиновити дитину, бо не перебуваю в шлюбі».
Шлюб – необов'язкова вимога, адже для того, щоб стати батьками потрібно лише одне - бажання надати дитині любов, підтримку та стабільність, незалежно від цивільного статусу усиновлюючих батьків.
Міф 2: «У мене немає власного житла».
Навіть якщо усиновлювач орендує житло, а також має стабільний дохід – цього цілком достатньо. Орендоване житло може бути таким же стійким та зручним місцем для росту і розвитку дитини, як і власне житло.
Міф 3: «Я не зможу полюбити чужу дитину».
Це непростий психологічний процес, тому кандидати проходять курс підготовки з виховання усиновленої дитини, яка допомагає батькам розібратися зі своїми емоціями та очікуваннями. Однак любов може проявитися у різних формах, і стосунки між батьками та усиновленою дитиною можуть поступово розвиватися і посилюватися.
Міф 4: «Усиновлення під час війни заборонене».
Громадянам України доступне усиновлення у всіх регіонах країни, де відсутні бойові дії. А завдяки електронному сервісу «Дії» окремі процедури усиновлення під час війни навпаки стали простішими.
Міф 5: «Діти із соціальних закладів мають погану спадковість»
Гену «злочинності» або «наркоманії» не існує. Цей міф базується на неправильному переконанні, що діти, які виростають у соціальних закладах, мають певну негативну спадковість або схильність до проблем. А от любов, турбота та виховання здатні творити дива.
Тут наведено лише кілька спростованих міфів, але їх може бути набагато більше. Важливо відкинути ці стереотипи і дати своєму серцю шанс, оскільки це насправді того варте.
