Реєстрація права постійного користування на землю за ФГ після смерті засновника
Довгий час існувала проблема та невизначеність у реєстрації права постійного користування від засновників до фермерського господарства. Земельна ділянка була надана фізичній особі, яка створила таке ФГ, у подальшому стала її головою або членом господарства і через деякий час померла, а реєстратори відмовляли реєструвати право постійного користування за ФГ.
Позиція судів касаційних інстанцій була спрямована на припинення права користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства у разі смерті фізичної особи. Проте, судова практика з цього питання докорінно змінилася.
Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 Закону України "Про фермерське господарства").
Згідно з частиною першою статті 22 Закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання.
До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону).
За змістом цих приписів саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства, тому право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству.
Питання переходу права постійного користування на земельні ділянки висвітлено у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року № 179/1043/16-ц; Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року №922/989/18; Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28 квітня 2021 року №547/362/18.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.
Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.
З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства, тому в такій ситуації зазначене право не може бути об’єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.
Перелік документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, визначено частиною першою статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким документом є Державний акт на право постійного користування землею.
Таким чином, реєстратор при проведенні реєстраційних дій має керуватися не лише загальним та спеціальним законодавством, а в тому числі практикою Верховного Суду, тому для державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ФГ (у тому числі у разі смерті засновника, якому надавалася в користування земельна ділянка) подається документ, що підтверджує набуття засновником такого фермерського господарства права постійного користування.
