Надання земель комунальної власності для ведення фермерського господарства
Сучасні тенденції розвитку малого бізнесу в аграрному секторі нашої держави базуються як правило на створенні фермерських господарств (у тому числі сімейного типу). Проте матеріальним базисом для створення такого господарства має бути наявність сільськогосподарських земель, які по суті і будуть забезпечувати основу його діяльності.
Закон України «Про фермерське господарство», визначає поняття «фермерське господарство» як форму підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.
Землі фермерського господарства у свою чергу можуть складатись із земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності чи користування, а також земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності або користування.
При цьому, права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Ключовими нормативно-правовими актами, що регулюють орендні відносини в нашій державі при створенні «земельного банку» фермерського господарства є: Земельний кодекс України, Закон України «Про оренду землі» та Закон України «Про фермерське господарство».
Механізм отримання земельної ділянки в оренду фермерському господарству від сільської, селищної або міської ради ні чим не відрізняється від загального, що діє для всіх інших юридичних осіб.
Оскільки орендодавцями земель комунальної власності виступають органи місцевого самоврядування то головною умовою є обов’язковість їх передачі в оренду виключно на умова аукціону, тобто проведених у визначений чинним законодавством спосіб земельних торгів.
Так, ст. 134 Земельного кодексу України визначає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому варто зазначити, що до квітня 2016 року частина друга вказаної статті містила таку пільгу для фермерських господарств, тобто громадянину для створення фермерського господарства передавались земельні ділянки в оренду без проведення земельних торгів, що мало як позитивні так і негативні наслідки.
Таким чином, на сьогодні, для отримання в оренду фермерському господарству вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення (навіть з чітко визначеним місцем розташування), необхідно звернутись до відповідної сільської, селищної або міської ради і отримати інформацію про наявність таких ділянок на відповідній території.
Орган місцевого самоврядування має, за рахунок вільних земель, підготувати лот для земельних торгів, за результатами яких, фермерське господарство зможе отримати ділянку в оренду.
Недоліком такого механізму для дрібних фермерських господарств є те, що необхідно конкурувати навіть на етапі створення і пропонувати вищу орендну плату порівняно з розвиненими господарствами, для того щоб перемогти в торгах і отримати ділянку в оренду.
Позитивним чинником є те, що у випадку коли орган місцевого самоврядування формує для торгів земельну ділянку саме з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», то до участі у таких торгах не допускаються інші юридичні особи, які мають статус товариств з обмеженою відповідальність чи інших організаційно-правових форм, видом діяльності яких є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
