Фермерським господарствам планують спростити процедуру перереєстрації
перехідний період» (№ 6013) спрямований на те, щоб перереєстрація фермерських господарств в іншу організаційно-правову форму відбувалася за максимально спрощеною процедурою.
За планом, це буде суто формальна процедура, яка дозволить зробити перереєстрацію майже непомітною і дасть змогу, за бажанням власників, зберегти і назву, і саме формулювання «фермерське господарство».
На сьогодні Мінагрополітики разом з Верховною Радою працює над максимальним спрощенням всіх можливих процедур.
Законопроектом передбачається, що після перереєстрації буде збережено всі права власності, права оренди. Проект закону №6013 ухвалений Верховною Радою в першому читанні. Законопроектом, зокрема, пропонується:
- при реорганізації кредитори не можуть вимагати забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов’язань перед кредитором та відшкодування збитків;
- господарське товариство (правонаступник ФГ) може використовувати ліцензії та інші документи дозвільного характеру, що отримані на ФГ, до закінчення їх строку дії;
- право постійного користування земельними ділянками, набуте підприємствами на момент вступу закону в дію, переходить до господарського товариства - правонаступника;
- реєстраційні дії щодо перетворення ФГ у господарське товариство та адміністративні.
Звернемо уваги на деякі положення законопроекту.
Стаття 20 законопроекту забороняє створення юридичних осіб в організаційно-правових формах фермерського господарства, а стаття 22 зобов’язує власника фермерського господарства протягом п’яти років реорганізувати підприємство (злиття з господарським товариством, приєднання до господарського товариства, перетворення на господарське товариство) або його ліквідувати.
Такі вимоги встановлені також для власників підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), комунальних підприємств та кооперативів.
Закон "Про фермерські господарства" поки що не скасовується, але…
Пункт 6 проекту визначає, що до приведення законодавства у відповідність з цим законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що йому не суперечить. Вибір невеликий: ліквідуйся або перетворюйся на ТОВ.
Про конституційну сумнівність положень законопроєкту щодо припинення діяльності державних і комунальних підприємств уже сказали експерти, зокрема Головне науково-експертне управління Верховної Ради. Щодо заборони фермерських господарств все не так очевидно, проте не менш значуще.
Фермерські господарства – це український аналог родинних ферм у країнах ЄС. Родинність як неодмінна ознака зазначена в частині 2 статті 1 закону України "Про фермерське господарство". Саме від цієї ознаки хоче відмовитися законодавець, пропонуючи суцільну корпоратизацію, та чи потрібно все корпоратизувати?
"Родинні ферми (індивідуальна власність) становлять 85% усіх сільськогосподарських підприємств, вони обробляють 68% землі сільськогосподарського призначення (проти 25% у Східній Європі) і вирощують 71% продукції в державах, які одними з перших стали членами ЄС (EU-15)".
Цифри красномовні, ще більше вражають показники економічної ефективності такої моделі. Рівень життя в селах Франції, Англії чи Польщі говорить сам за себе.
Україна в преамбулі Конституції задекларувала європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу. Але чомусь подалі від Західної Європи? Західно-європейську модель сільського господарства обрала Польща. При цьому вона досягла вражаючих успіхів саме в переробці аграрної продукції і вирвалася з кола сировинних держав східної та центральної Європи.
Сировинність держави у Європі формується домінантою агрохолдингів. Як, наприклад, у Румунії, Болгарії, Україні. Домінування агрохолдингів забезпечується законодавчими обмеженнями концентрації земель і державною підтримкою.
Максимальна площа ділянки, якою може володіти громадянин Польщі, становить 500 га. 1,5 млн господарств – це площі від 1 до 10 га, вони переважно родинні. Великими господарствами вважаються ті, що використовують понад 50 га.
В Україні одна особа може володіти у 20 разів більшою площею ріллі, ніж у Польщі. Це визначив закон про вільний обіг аграрних земель, проти ухвалення якого протестували фермери, апелюючи до досвіду Польщі.
У руках агрохолдингів, за різними даними, перебувають 4-6 млн га, що становить близько третини всіх сільськогосподарських земель України. Десять найбільших з них обробляли близько 2,6 млн га. Знову неспівставно з Польщею і країнами Західної Європи, до рівня економіки і верховенства права яких ми нібито прагнемо.
Невеликі фермерські господарства в основному сімейні. Зберігаються сімейні та соціальні зв’язки, локальні культурні пласти. Бути фермером престижно навіть для молоді. Сімейні господарства більш екологічні.
До важливості невеликих фермерських господарств апелюють юристи. У Франції відомі цивілісти, які сповідують справжні ліберальні цінності, права і свободи людини, концептуально відстоюють невеликих землевласників, локальний бізнес, родинне фермерство. Це "боротьба європейських правників за середній клас".
Громадянське суспільство утворює середній клас, найстабільнішою частиною якого є невеликі землевласники. Його наявність гарантує верховенство права, бо лише реальне громадянське суспільство є найнадійнішим контролером влади.
