Історичний портрет
Симон Петлюра -є символом українського національно-визвольного руху. Як очільник української держави, організатор українських збройних сил часів Української революції, Головний отаман військ і флоту УНР він здійснив винятковий внесок в українське державотворення початку XX століття та опір російській агресії періоду Української революції 1917-1921 років.
25 травня 2026 року виповнюється 100 років від дня його загибелі.
22 травня 1879 року в родині з історією, що сягає кількох століть, народився Симон Петлюра. Симонів прапрадід – Остап Петлюра був отаманом Платнірівського куреня. Мати Ольга виросла у священицькій родині з козацьким корінням Марченків. Жінка присвятила себе вихованню 9 дітей і веденню господарства. У 1919 році її заарештували більшовики, але коли відпустили, на третій день жінка померла
Упродовж життя Симон Петлюра боровся за українську незалежність словом: як журналіст, арткритик, редактор провідних українських журналів. У найсуворіші часи російської цензури організовував нелегальні друкарні. А на шлях революційної журналістики став завдяки пісні. Коли 1901 року на Шевченківські свята в Полтаву, де Петлюра навчався в духовній семінарії, приїхав Микола Лисенко, залюблений у музику семінарист запросив композитора послухати, як семінарський хор під його орудою виконує кантату Лисенка «Б’ють пороги» на слова Тараса Шевченка.
Родинною опорою і внутрішньою рівновагою для Симона Петлюри в часи великих потрясінь стали дружина Ольга і донька Леся. Саме сім’я залишалася для нього тим простором, де можна було знайти спокій і відновити сили.
Єдину доньку подружжя Петлюр назвало Ларисою (Лесею) на честь ЛесіУкраїнки. Дівчинка зростала в середовищі, де панували українські традиції. У дитинстві Леся вбиралася в традиційний український одяг, була вихованкою «Пласту».
У 1900 році вступив до Революційної української партії (РУП). Був відомим публіцистом, редактором та літературним критиком. Працював на Кубані та в Галичині (у Львові).
Після проголошення УНР у 1917 році став генеральним секретарем військових справ. У 1919 році очолив Директорію УНР та став Головним отаманом. Керував боротьбою проти численних ворогів молодої української державності.
Після поразки українських визвольних змагань у 1920 році був змушений виїхати за кордон. Проживав у Польщі, а згодом у Франції (Париж).
25 травня 1926 року був застрелений у Парижі анархістом Самуїлом Шварцбардом (акція, ймовірно, інспірована радянськими спецслужбами для усунення лідера українського визвольного руху)
Більше матеріалів про Симона Петлюру за посиланнями 
Цикл статей Ярослава Файзуліна розповідає на основі розсекречених документів радянських спецслужб про вбивство Симона Петлюри і суд над Самуїлом Шварцбардом, а також про те, як радянська пропаганда творила образ “українця-антисеміта” https://is.gd/06RGkR
Інформаційні матеріали «ФРОНТ-MAN УНР. До 140-річчя від дня народження Симона Петлюри» https://uinp.gov.ua/.../front-man-unr-do-140-richchya-vid...
Виставка «Українське військо: 1917–1921»
https://uinp.gov.ua/.../vystavka-ukrayinske-viysko-1917-1921
