18 травня — День боротьби за права кримськотатарського народу та День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Цей день — не просто дата в календарі. Це день скорботи, пам’яті, болю та незламності цілого народу. 
18 травня 1944 року радянська влада розпочала насильницьку депортацію кримських татар із рідного Криму. За наказом сталінського режиму тисячі людей серед ночі змушували залишати свої домівки, брати лише найнеобхідніше та під конвоєм вирушати у довгу дорогу до чужих земель. 
За кілька днів із Криму було депортовано понад 190 тисяч кримських татар. Серед них — літні люди, жінки, діти, ветерани війни. Людей перевозили у товарних вагонах без води, їжі та медичної допомоги. Багато хто помер дорогою або в перші роки заслання від голоду, хвороб та нелюдських умов. 
Цей злочин став справжнім геноцидом кримськотатарського народу — спробою знищити не лише людей, а й їхню культуру, мову, традиції та право жити на рідній землі.
Та попри страшні випробування кримські татари вистояли. 
Вони зберегли свою мову, пам’ять, пісні, традиції та любов до Криму. Десятиліттями народ боровся за право повернутися додому. І ця боротьба триває й сьогодні.
Після окупації Криму у 2014 році кримськотатарський народ знову зазнав переслідувань, арештів, обшуків та утисків. Але навіть у найтемніші часи кримські татари залишаються символом гідності, мужності та незламності. 
Сьогодні ми згадуємо кожного, хто став жертвою депортації.
Схиляємо голови перед пам’яттю невинно загиблих. 
Підтримуємо тих, хто продовжує боротьбу за свободу, права людини та повернення рідного Криму Україні.
Крим — це Україна.
Кримськотатарський народ — невід’ємна частина української історії, культури та сучасності.
Пам’ятаємо.
Шануємо.
Не дамо повторити трагедію.
