Минає рік з дня загибелі нашого земляка Ігоря Геннадійовича Єфремова
Україна втратила свого вірного сина, мужнього офіцера та людину з великим серцем. Під час виконання бойового завдання у війні з російським агресором загинув уродженець смт Нижнє Гірської міської територіальної громади – капітан поліції Ігор Геннадійович Єфремов.
Ігор Геннадійович народився 21 квітня 1986 у смт. Нижнє. Навчався Ігор в Нижнєнській загальноосвітній школі І-ІІ ст. №36, закінчив Лисичанський педагогічний коледж. Працював вчителем у Тошківській ЗОШ I-II ст. №23. Із 2006 по 2013 рік працював вчителем Нижнєнської ЗОШ I-III ст. №36. У 2013-2014 році був директором Нижнєнського НВК №35. У 2014 був обраний секретарем Нижнєнської селищної ради. У 2017 році вступив до лав Патрульної поліції в Луганській області (м. Лисичанськ).
З травня до жовтня 2019 року брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій і Луганській областях, перебував безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів.
З кінця осені 2022 року і до грудня 2023-го перебував у складі загону з числа поліцейських управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції та ніс службу на звільнених територіях у районі міста Лиман Донецької області та прилеглих селах Донецької та Луганської областей.
На початку 2024 року Єфремов І. очолив роту № 4 полку управління поліції особливого призначення № 2 Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».
За час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну капітана поліції Єфремова І. було нагороджено:
- почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий Хрест»;
- почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний Хрест»;
- знаком пошани «Захисник Луганщини»;
- пам’ятною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України – медаль «30 років воєнній розвідці України»;
- медаллю «Незламним Героям Російсько-Української війни».
Загинув Герой 04 травня 2025 року під час ворожого обстрілу траси між Слов’янськом і Краматорськом.
У нього залишилися дружина Оксана, син Степан, батько Геннадій та сестра Олена.
Для України він назавжди залишиться незламним офіцером і командиром, а для рідних – найкращим чоловіком, татком, сином та братом.
