11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів
Дата пам’ятного дня обрана на честь повстання в’язнів концтабору проти нацистів, яке відбулося цього дня у 1945 році. В’язні концентраційного табору Бухенвальд, що був розташований в центральній Німеччині, організували й здійснили заколот, поки більша частина гітлерівців втекла з табору, побоюючись приходу американців.
Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло понад 14 тисяч концтаборів, гетто та в’язниць, де жорстоко вбивали, ґвалтували, катували людей, а також експлуатували працю ув’язнених. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.
За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли понад 20 мільйонів людей із 30 країн світу. Приблизно 12 мільйонів людей так і не дожили до визволення (серед них близько 2 мільйонів дітей).
На Нюрнберзькому процесі 1946 року міжнародний суд визнав, що ув’язнення в неволю мирних громадян іноземних держав, так само як і використання у примусовому порядку їхньої праці на користь Німеччини, не лише воєнний злочин – це злочин проти людства.
Міжнародний день визволення в’язнів фашистських таборів — це день, коли ми вшановуємо подвиг борців антифашистського опору, висловлюємо повагу старшому поколінню, на долю якого випали неймовірні муки і страждання.
Пропонуємо добірку книг про концтабори. Ці книги написані на основі реальних подій.
"Татуювальник Аушвіцу" Гізер Морріс.
У 1942 році у концентраційному таборі «Аушвіц» зустріли одне одного Лалі Соколов та Гіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий… Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя.
"Обіцянка сестер" Гізер Морріс.
Три сестри – Цібі, Маґда та Лівія народилися і зростали в Словаччині. Коли Європу окупували нацисти, вони були ув’язнені в Аушвіці. У цьому жахливому місці Цібі, Маґда та Лівія пройшли важкі випробування, ледь не померли від голоду, важкої праці та знущань охоронців концтабору, але постійно трималися разом. Коли туди наближалися союзники, щоб звільнити всіх, на них чекало останнє випробування – марш смерті з Аушвіцу...
"Хлопчик, який пішов за батьком в Аушвіц" Джеремі Дронфілд.
У 1939 році столяр із Відня Густав Кляйнман разом із шістнадцятирічним сином Фріцом потрапляють у руки гестапо, а згодом у концентраційний табір Бухенвальду. Вони дивом виживають після жорстоких знущань нацистів.
Але згодом, смерть до них підкрадається ближче: Густав дізнається, що його відправляють до Аушвіца, а для Фріца відпустити батька — немислимо. Відчайдушно прагнучі бути разом, юнак робить божевільний вибір — наполягає на тому, що теж повинен піти. Для нацистів це рішення дається з легкістю, адже один табір смерті не відрізняється від іншого.
"В’язні з України в концтаборі Маутгаузен : історія та пам’ять"
Головна мета написання цієї книги - спробувати дати відповідь на питання: хто такі в’язні з України й скільки їх було? Як вони згадують і що розповідають про виживання в концтаборі Маутгаузен? Основний зміст складають інтерв’ю з колишніми в’язнями, записані спеціально для цього видання, а також під час різних дослідницьких проектів, зокрема з архіву Меморіального музею концтабору Маутгаузен, Архіву усної історії «Та сторона» Міжнародного товариства «Меморіал».
