Мовна хвилинка
Цікаві факти про звук і букву [Ф]
Буква «Ф» — одна з найцікавіших в українській абетці. Вона має незвичайну історію та з’явилася в нашій мові завдяки запозиченням. Ось кілька цікавих фактів 
Одна з найрідше вживаних літер.
У питомо українських словах звук [ф] майже не трапляється.
Колись букву називали «ферт».
Ця назва виникла від наслідування звуку, який видає кінь, — своєрідного фиркання.
Більшість слів із «ф» — іншомовного походження.
Наприклад: факт, серафим, телефон, філософія. Вони прийшли до нас переважно з грецької мови.
Іноді звук [ф] замінювали іншими.
Наші предки часто вимовляли його як [п] або [х]. Саме тому грецькі імена Φιλιππος та Ευφημιος в українській мові стали Пилипом і Юхимом.
Грецький звук θ передавали по-різному.
Наприклад:
ὀρθογραφία — орфографія,
θεολογία — теологія,
αἰθήρ — ефір.
Хоча в грецькій мові звук той самий, в українській історично використовували різні варіанти.
Новий правопис дозволяє варіанти.
Згідно з правописом 2019 року, можна вживати паралельні форми:
ефір / етер, кафедра / катедра.
У власне українських словах замість [ф] часто є «хв».
Наприклад: хвіртка, хвала, хвацький, хвилина.
Колись навіть писали хвабрика, хварба, хвігура, але сьогодні такі форми вважаються просторічними.
Зверніть увагу!
В українській мові звук [в] наприкінці слова ніколи не вимовляється як [ф].
Правильно: любов, ходив, а не «любоф», «ходиф».
Із книги Ольги Дубчак “Чути українською”).
