Календар книголюба
Володимир Микитович Вільний - український письменник, поет, прозаїк, публіцист, перекладач.
Володимир Микитович Вільний [ справжнє прізвище Волчков] народився 13 лютого 1921 року в с. Великомихайлівка, Покровського району, Дніпропетровської області.
У школі Володимир відвідує літературний гурток, згодом при редакції районки – районної газети «Зірка».
1946 року закінчив Київський педагогічний інститут, мовно-літературний факультет.
Вже в 1938 році на засіданнях літературного гуртка вузу читає свої поезії про рідне село, про близьких і дорогих йому людей.
Вільний працював у пресі, був співробітником журналу «Україна». Друкуватися почав ще з 1938 року, а 1949 року вийшла перша поетична книжка «Люблю життя». На початку творчого шляху його підтримав В. Сосюра, а потім і А. Малишко.
Володимир Вільний любив мандри. Відвідав Грецію, Італію, Румунію, Туреччину, Францію, що стало підґрунтям для створення поетичних циклів «Санта Лючія» (1957), «У Будапешті» (1977) та інших.
Поет брав участь у Другій світовій війні, нагороджений орденом Червоної Зірки та бойовими медалями. Після війни довго працював у республіканській пресі.
За тридцять років його літературної діяльності українською мовою вийшло більше двох десятків книг віршів, нарисів, повістей і романів. Його творчий доробок – понад п’ять десятків книг.
В. Вільний – автор поетичної збірки «Люблю життя» (1949), «Дай руку, товаришу!» (1957), «Громи над Прутом» (1959), «Ліричний наступ» (1968), «Заповітне» (1974; усі – Київ) та інші, у яких відтворено події та переживання воєного лихоліття, турботи мирного життя, активну громадянську позицію автора.
Також у творчому доробку Вільного – вірші для дітей та юнацтва (кн. «Червоний кінь», 1971); повісті («Так починалось кохання», 1969; «Не осуди даремно», 1970; «День нескінченний», 1974) та романи («Ти на світі одна», 1963; «Коли співають жайвори», 1976; «Острів у степу», 1980; усі – Київ); нариси, публіцистичні та літературно-критичні праці про героїв праці – його сучасників, памфлети, у яких таврував фашизм, клерикалізм.
Любов до рідної землі, глибока пошана до людей праці – визначальна тема його поезій.
Володимир Вільний зробив певний внесок в художню шевченкіану та франкіану, це його вірші «Канів», «У Кирилівці», «Сонце на чолі», «На Жаб’євському перевалі», цикли «У Криворівні», «Уклін Кобзареві», поеми «Дорога у Нагуєвичі», «Кобзар у Римі».
У його віршах звучить тема війни і миру. За жанрами пише балади, сонети, пісні, оди, октави тощо. Ряд його віршів близькі до народної пісні («Духмяні випари акацій», «Не ревную її»).
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Володимир Вільний Вірші:
https://share.google/6IQWkRPTHjBIjlud1
