Народження дитини у зареєстрованому шлюбі, як правило, не викликає юридичних сумнівів щодо її походження.
Однак у ситуаціях, коли мати й батько не перебувають подружніх відносинах, питання батьківства потребує окремого правового врегулювання. Якщо чоловік добровільно визнає себе батьком дитини, Сімейний кодекс України передбачає для цього чіткий і законний механізм – подання спільної заяви до органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Така заява може бути подана у зручний для батьків час: ще до народження дитини, під час державної реєстрації народження або вже після її проведення. Звернутися можна як за місцем проживання матері чи батька, так і до відділу ДРАЦС, де зберігається актовий запис про народження.
Для оформлення визнання батьківства необхідно підготувати мінімальний пакет документів, зокрема письмову спільну заяву батьків, документи, що посвідчують їх особи. Важливим елементом заяви є визначення прізвища дитини – це може бути прізвище одного з батьків або подвійне, утворене шляхом поєднання обох.
Закон також враховує обставини, коли особиста присутність заявників неможлива. У такому разі подання документів допускається через уповноваженого представника за нотаріально посвідченим дорученням або шляхом направлення заяви поштою, за умови нотаріального засвідчення підпису.
Право визнати батьківство не залежить від сімейного статусу чоловіка: відповідну заяву може подати як неодружений чоловік, так і той, хто перебуває у шлюбі з іншою жінкою. Вікових обмежень для такого рішення закон не встановлює, проте у випадку, якщо заявник є неповнолітнім, орган ДРАЦС зобов’язаний повідомити його батьків, опікуна або піклувальника про здійснення відповідного запису.
У разі виникнення спору, у якому чоловік заперечує своє батьківство або, навпаки, наполягає на ньому всупереч позиції матері дитини, питання походження дитини вирішується виключно в судовому порядку. Саме суд у такому випадку надає остаточну правову оцінку та встановлює юридичний факт батьківства.
