27 січня Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту запровадила Генеральна асамблея ООН своєю резолюцією від 1 листопада 2005 року. Дату 27 січня обрали не випадково – саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – “Аушвіц-Біркенау”. Україна приєдналася до відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у 2012 році.
Голокост був задуманий та спланований нацистсько-німецьким режимом на чолі з Адольфом Гітлером. Вони стверджували, що німецькі євреї зрадили Німеччину під час Першої світової війни та несуть відповідальність за її поразку.
Нацистська влада створювала на окупованих територіях концтабори, де ув’язнювала євреїв та інші народи. Часто розташовані в передмістях великих міст, табори були дуже наочним показником готовності нацистського режиму застосовувати насильство і терор.
Перший з цих таборів був відкритий в Дахау, неподалік від Мюнхена в Баварії, в березні 1933 року. Потім були відкриті “Треблінка”, “Освенцим”, “Вестерборк” та інші.
“Треблінка” – відомий як “табір смерті”, в якому майже не було ніякої інфраструктури, крім газових камер, житлових приміщень СС і приміщень для сортування речей убитих.
“Освенцим" був єдиною установою, де ув’язненим систематично робили татуювання з їхніми тюремними номерами, щоб полегшити їх ідентифікацію після смерті від голоду, хвороби або жорстокості в таборі.
Бабин Яр став один із місць масових вбивств євреїв та місцевих жителів. Приводом для різанини послужили два вибухи, в результаті яких був зруйнований німецький штаб і центр міста.
Лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 тисяч київських євреїв. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік, за різними оцінками, становить від 70 000 до 100 000 людей.
За інформацією Інституту національної пам’яті, у роки Другої світової війни жертвами нацистської політики, спрямованої на винищення народів та груп, які нацисти вважали неповноцінними, стали 6 мільйонів євреїв. З них 1,5 мільйона були з території України.
Цей період глибокої трагедії та стійкості став предметом рефлексії багатьох кінематографістів. У нашій добірці — кілька важливих стрічок про події тих часів, які вкотре нагадують про уроки однієї з найжахливіших трагедій в історії людства.
Змова (2001) Режисер — Френк Пірсон.
Фільм розповідає про перебіг Ванзейської конференції (січень 1942 року) на якій високопоставлені нацистські чиновники планували систематичне винищення європейських євреїв. Про те, як вони спокійно та буденно обговорюють і приймають рішення про логістику знищення, зокрема про транспортування та поводження з жертвами, а також про використання газових камер.
Список Шиндлера (1993) Режисер — Стівен Спілберг
Згадуючи зображення Голокосту в кіно, неможливо оминути "Список Шиндлера" Стівена Спілберга. Фільм заснований на реальній історії Оскара Шиндлера — німецького промисловця, який врятував життя понад тисячі єврейських біженців під час Голокосту. У стрічці показано, як Шиндлер поступово перетворюється з бізнесмена, для якого головною цінністю є прибуток, на співчутливого рятівника, що ризикує своїм життям і статками, щоб захистити своїх єврейських робітників від звірств нацистського режиму. Під час підготовки до зйомок фільму Спілберг проводив власне дослідження: режисер відвідав Польщу, щоб взяти інтерв'ю в тих, хто пережили Голокост, і відвідати реальні місця, які він планував зобразити у фільмі.
Життя прекрасне (1997) Режисер — Роберто Беніньї
Сюжет розповідає історію єврейсько-італійського чоловіка Гвідо, який закохується в жінку на ім'я Дора, та їхнє спільне життя до і під час Голокосту. Коли Гвідо, Дору та їхнього сина забирають до концентраційного табору, Гвідо використовує свою дотепність та уяву, щоб захистити сина від жахів їхнього становища. Він розповідає дитині, що вони грають у гру і що перший, хто набере певну кількість очок, виграє танк. Незважаючи на нестерпні обставини, любов і гумор Гвідо підтримують дух сина і дають йому сили вистояти.
Щоденник Анни Франк (1959) Режисер — Джордж Стівенс
Екранізація однойменної п'єси, відзначеної Пулітцерівською премією, яка заснована на щоденнику Анни Франк.
Фільм розповідає історію родини Франків, які переховуються в Амстердамі під час нацистської окупації Нідерландів у Другій світовій війні. До них приєднуються ще четверо євреїв, зокрема друг Анни Пітер, і вони змушені два роки жити в таємному приміщенні на горищі, щоб не потрапити в полон до нацистів.
Піаніст (2002) Режисер — Роман Поланскі
"Піаніст" — це ще одна відома історична драма, яка була заснована на однойменних мемуарах Владіслава Шпільмана — єврейського піаніста, який виживав у Польщі під час Другої світової війни.
Фільм розповідає про те, як Шпільмана та його сім'ю вивозять до Варшавського гетто, де вони стикаються з усе більш жахливими умовами життя та переслідуваннями з боку нацистів. Зрештою Шпільману вдається втекти, і він переховується, покладаючись на доброту незнайомих людей, щоб вижити.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
