Культурний хронограф

Дата: 20.12.2025 11:31

Кількість переглядів: 201

Фото без опису Руденко Микола Данилович – український письменник, філософ, правозахисник, герой України.

Микола Данилович Руденко народився 19 грудня 1920 року в с. Юр’ївка Лутугинського району на Луганщині, у багатодітній родині шахтаря. У сьомому класі почав писати вірші, які навіть друкували у газетах. На дитячі роки хлопчика припав голодомор, сім’я врятувалася завдяки продуктовому пайку за загиблого тата.

1939 року Микола Данилович закінчив десятирічку, був переможцем конкурсу і стипендіатом Наркомпросу, завдяки чому цього ж року вступив на філологічний факультет Київського університету. Провчився всього два місяці і був призваний до армії.

У перших же боях під Ленінградом був тяжко поранений. Протягом року проходив реабілітацію. З війни повернувся з орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни І ступеня та шістьма медалями.

Після виходу у 1947 р. збірки віршів «З походу» прийнятий до Спілки письменників України (СПУ). Працював відповідальним секретарем видавництва «Радянський письменник», був редактором журналу «Дніпро», секретарем парткому СПУ, членом Київського міськкому КПУ. Однак входить у гострий конфлікт із тодішнім головою Спілки Олександром Корнійчуком, ставши на захист репресованої Зінаїди Тулуб та відмовившись підтримати кампанію винищення єврейської інтелігенції.

На початку 70-х М. Руденко включився в роботу на захист прав людини, в тому числі національних. Мав тісні стосунки з московськими дисидентами, був членом радянського відділення «Міжнародної амністії».

У 1974 році Миколу Руденка виключають з КПРС, через рік – з Спілки письменників.

9 листопада 1976 року, на квартирі А.Д. Сахарова у Москві, Микола Руденко провів прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення Української Гельсінкської Групи. Того ж вечора квартира Руденко на другому поверсі у Пущі-Водиці під Києвом була закидана цеглою.

18 квітня 1975 року його арештовують вперше – за правову діяльність, але ще під час слідства у зв’язку з 30-літтям Перемоги його амністували як учасника війни.

23-24 грудня 1976 р. у нього був проведений обшук, під час якого знайшли підкинуті 39 доларів США. Вирок – 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Публіцистичні статті, художні твори, усні висловлювання кваліфікувалися як наклепницькі, з книгарень та бібліотек вилучили усі книги. Навіть згадки про поезію та прозу Руденка ретельно «вичищалися» цензорами. І тільки зі здобуттям Україною незалежності твори письменника й ученого повернулися до читача.

Звільнившись у грудні 1987 року, письменник разом із дружиною добиваються дозволу виїхати до Німеччини, а звідти – до США, де Микола Данилович працює на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки», очолює зарубіжне представництво Української громадської групи, потім Української Гельсінкської Спілки. 1988 року Філадельфійський освітньо-науковий центр визнав Руденка М. Д. «Українцем року» – за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу і його культури.

1990 року обраний Дійсним членом Української Вільної Академії Наук (США). Лауреат літературної премії Українського фонду культури ім. В. Винниченка 1990 р.

У вересні 1990 року письменника реабілітували. Після повернення в Україну мешкав у м. Києві в будинку письменників. Був членом Етичної комісії Української Республіканської партії. З 1997 року – член Республіканської Християнської партії.

1993 рік за роман «Орлова балка» М. Руденку присуджена Державна премія імені Т. Шевченка в галузі літератури.

1996 рік за великий вклад у розвиток української літератури і за правозахисну діяльність М. Руденко нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

1998 рік вийшли книги «Найбільше диво – життя. Спогади» та «Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії».

Указом Президента України Леоніда Кучми № 1347/2000 від 19 грудня 2000 року за активне і послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, багаторічну плідну правозахисну і літературну діяльність письменнику Миколі Даниловичу Руденко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.