Культурний хронограф
Володимир Юхимович (Євтимович) Свідзінський (Свідзинський) – один з найвизначніших поетів ХХ ст. доби «Розстріляного відродження», талановитий перекладач.
Володимир Свідзінський народився 8 жовтня 1885 року у селі Маянів Подільської губернії нині Тиврівського району Вінницької області.
Батько Євтим Оксентійович — псаломщик, мати Наталка Прохорівна — попівна. Закінчив 1899 року Тиврівське духовне училище. Навчався в Подільській духовній семінарії в Кам'янці-Подільському.
На літературному обрії В. Свідзінський уперше з’явився 1912 р., коли в часописі «Українська хата» було видрукувано ліричний вірш «Давно, давно тебе я жду…».
Активне творче життя митця випало на буремні роки Українських визвольних змагань, утвердження тоталітарного комуністичного режиму, Голодомору 1932–1933 рр., початку Другої світової війни.
Після 1927-го перестав друкуватись, перейшовши у «внутрішню опозицію». 
«В цій позиції, — пише Стус, — єдиний його порятунок і надія на вижиття. Замкнутися, щоб зберегтися. Змаліти, щоб не помилитися у власній суті. Стати збоку, щоб не бути співучасником...»
1940-го у Львові вийшла збірка «Поезії». Юрій Яновський керував проектом. Серед поезій є вірш, у якому прославляється Сталін. Це викликало дискусію, чи міг він належати Свідзінському. Стус заперечив таку можливість. Аргументуючи тим, що стиль написання непритаманний Свідзінському. Існує припущення, що того вірша написав Яновський. Показати нещодавно анексованій Західній Україні, що поети-вихідці з усіх регіонів підтримують Сталіна.
До кінця вересня 1941-го залишався у Харкові. З наближенням нацистських військ до міста спецагенти НКВС здійснювали вибіркові арешти української інтелігенції, яка не евакуювалася. Донька поета згадувала, що перед арештом за ним слідкували і «чорний ворон» стояв біля будинку. Під конвоєм заарештованих гнали на схід. Потім у сараї в селі Непокритому на Харківщині спалили. Разом з поетом згоріла частина рукописів ненадрукованих віршів.
Володимир Свідзінський передбачив власну смерть у вогні, що відобразилось у віршах. Зокрема у збірці «Вересень» 1927-го є поезія:
В полум’ї був спервовіку
І в полум’я знову вернуся...
І як те вугілля в горні
В бурхливім горінні зникає,
Так розімчать, розметають
Сонячні вихори в пасма блискучі
Спалене тіло моє...
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Пропануємо Вам читати твори письменниці за посиланням:
Володимир Свідзінський, Збірка творів https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=351...
