Культурний хронограф

Дата: 29.09.2025 14:27

Кількість переглядів: 128

Фото без опису Іван Карпович Карпенко-Карий (Тобілевич) — український письменник, драматург, режисер, актор, театральний діяч, один з корифеїв українського професійного театру.

Іван Карпенко-Карий народився 17 (29) вересня 1845 року в селі Арсенівка Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер Новомиргородський район, Кіровоградська область) в родині дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича.

Через матеріальну скруту освіта Івана обмежилася чотирикласним училищем, після чого з 14-ти років він пішов працювати до канцелярії в Єлисаветграді (нині – місто Кропивницький). Загалом служба в різних канцеляріях – від писарчука до секретаря міського поліцейського управління – тривала майже два десятиліття.

На початку 1860-х, працюючи в повітовому суді в Бобринці, познайомився з Марком Кропивницьким, разом з яким стали учасниками аматорського театрального гуртка. Тобілевич у цьому гуртку був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п'єсами Островського, Гоголя, Грибоєдова, Мольера, Шіллера.

У 1883 році на сторінках альманаху “Рада” письменник надрукував оповідання “Новобранець”, підписане псевдонімом “Гнат Карий”. З цього псевдоніма згодом утворився новий – “Карпенко-Карий”, що поєднує у собі імена батька митця та його улюбленого літературного персонажа Гната Карого – героя п’єси Тараса Шевченка “Назар Стодоля”, у якій Іван Карпович грав Назара.

Того ж року за зв’язок з українськими революційними гуртками і постачання паспортів революціонерам І. Карпенка-Карого звільнили зі служби та незабаром на три роки заслали (потім термін продовжили) у місто Новочеркаськ під гласний нагляд поліції. У засланні І. Карпенко-Карий написав і свою першу драму “Чабан” (“Бурлака”), а також низку інших п’єс: “Бондарівна”, “Розумний і дурень”, “Безталанна”, “Наймичка”, які майже одразу ставляться його товаришем Марком Кропивницьким у трупі

1886 року у Херсоні вийшов перший “Збірник драматичних творів” І. Карпенка-Карого, до якого увійшла п’єса “Мартин Боруля”, що започаткувала блискучий ряд “серйозних комедій” автора.

У 1890-ті роки драматург написав п’єсу “Паливода XVIII століття”, комедію “Чумаки” та історичну трагедію “Сава Чалий”, присвячену подіям гайдамаччини XVIII століття. А у 1900 – 1904 рр. з-під його пера виходять такі блискучі п’єси, як: “Хазяїн”, “Суєта”, “Житейське море”. В цей час І. Карпенко-Карий створює власну театральну трупу, і ці твори швидко отримують сценічне життя. Цікавий факт: у Києві, на прем’єрній виставі 1901 року “Хазяїна” у ролі Пузиря виступив сам Іван Карпович.

Наступними роками Іван Карпович продовжує активно займатися театральною справою, аж поки важка хвороба не змусила його залишити сцену і виїхати на лікування до Берліна. Саме там, 2 (15) вересня 1907 року митець пішов з життя. Поховали його на батьківщині, поблизу хутора “Надія”.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.