Фізична безбар’єрність — це свобода
Свобода обирати, куди йти, а не шукати обхід.
Свобода рухатися містом без страху, сорому чи зайвих «Вибачте, допоможіть».
Це коли кожні сходи мають пандус. Коли підземка запрошує, а не відштовхує. Коли автобус під’їжджає так, що в нього легко зайти кожному.
Безбар’єрність — це не тільки про людей з інвалідністю. Це про маму з дитячим візочком, про дідуся, який хоче вийти на прогулянку, про людину з травмованою ногою, про нас із вами у будь-який момент життя.
Дістатися до лікаря. Спуститися в метро. Поїхати в інше місто. Це не має бути випробуванням — це має бути нормою.
Ми робимо перші кроки до міста, яке не ставить перешкод, а відкриває двері. Кожен пандус, кожен доступний перехід — це не деталь. Це сигнал: тут ти важливий.
Тому фізична безбар’єрність — не розкіш, а необхідність, яка робить суспільство справді відкритим для всіх.
Фізична безбар’єрність — це суспільство, де всі рівні не лише на словах. І будувати його ми починаємо сьогодні.
