Ярослав Євстахійович Ярош - сучасний український поет, письменник, сценарист і композитор
Ярослав Ярош народився 3 серпня 1950 у селі Королівка Коломийського району.
Середню освіту отримав у Коломиї, 1973-го закінчив Львівський університет за фахом журналіст.
Жив у Івано-Франківську.
Працював у редакціях районних та обласної молодіжної газет, був кореспондентом журналу «Київ» по Прикарпаттю.
Його творчі наробки вкрай різноманітні: автор драм, п’єс і новел, трагедій та історичної віршованої драми, ліричної та епістолярної драм, дитячих книжок, повісті та художнього кіносценарію, 6 віршованих збірок для дорослих та 5 – для дітей.
У якості композитора створив понад 20 пісень, переважно на власні вірші, більше 30 його поезій покладені на музику іншими композиторами.
Літературна творчість
Ярош — автор драми-хроніки «Горно пекельне (Степан Руданський)», п'єсу в листах і новелах «Біла лілія (Василь Стефаник та Ольга Кобилянська)», трагедію «Репресії», історичну драму у віршах «Топір помсти (Олекса Довбуш)», ліричну драму «Горда княгиня (Іван Франко та Юзефа Дзвонковська)», діалоги «Жіноцтво (Симпатії Івана Франка)», епістолярну драму «Дорогий хтосічок (Леся Українка і Ольга Кобилянська)», повість «Листи до мами» (про В. Стефаника), кілька п'єс-інсценізацій, зокрема, за творами М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», «Утікачі» («Дорогою ціною»), І. Франка «На дні», «Не спитавши броду», «Лис Микита й Вовк Неситий», «Синій фарбований Лис», А. Головка «Серце болить від неправди» («Бур'ян»), Ганса Христіана Андерсена «Співцю потрібна воля» («Соловей»), кіносценарій художнього фільму «Ходить Довбуш…».
Ярослав Ярош — автор збірок віршів:
«Ярінь» (1978)
«Солов'їна діброва» (1982)
«Всі сторони світу» (1985)
«Борозна обрію» (1987)
«Тернові яри» (1991)
«Полинові яблуні» (1994)
збірки віршів для дітей:
«Перепілчина сопілка» (1981)
«Мурашечка Адель» (1992)
«Півник на бантині» (1993)
«Яка сорочка у ріки» (1995)
в перекладі російською мовою «Десятеє яблоко» (М., 1990)
За творчі досягнення став лауреатом премій імені Мирослава Ірчана, Михайла Старицького, Тараса Мельничука, Маркіяна Шашкевича. Остання з них – канадська.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
