Чи може сільрада під час війни відмовити у виділенні земельної ділянки в натурі?
Фізична особа успадкувала земельний пай, який підтверджений сертифікатом на право на земельну частку (пай) (далі – Сертифікат). З метою виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) фізична особа як власник земельної частки (паю) звернулася до сільської ради з відповідною заявою. Сільська рада відмовила, посилаючись на пп. 5 п. 27 розділу X Земельного кодексу України (далі – ЗКУ). Чи правомірні дії сільської ради?
Ні, дії сільської ради неправомірні.
У пп. 5 п. 27 розділу X ЗКУ зазначено, що під час дії воєнного стану забороняється:
- безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність;
- надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності та розроблення такої документації.
Тобто у пп. 5 п. 27 розділу X ЗКУ йдеться про землі державної, комунальної власності.
Сертифікат же підтверджує право фізичної особи на виділення земельної ділянки у натурі із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, на праві колективної власності (ст. 1 Закону України від 05.06.2003 р. № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», далі – Закон № 899). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є також свідоцтво про право на спадщину (ст. 2 Закону № 899).
У пп. 5 п. 27 розділу X ЗКУ йдеться про заборону безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок державної чи комунальної власності (по 2 га), що передбачено ст. 118 ЗКУ. А як вже зазначено, виділення у натурі земельної частки (паю) його власнику (у тому числі спадкоємцю первісного власника) не є передачею у приватну власність таких земельних ділянок.
Таким чином обмеження, передбачені пп. 5 п. 27 розділу X ЗКУ не поширюються на фізичну особу, яка має намір виділити земельну ділянку у натурі із земель колективної власності.
У такому разі територіальна громада виступає розпорядником (а не власником) земель колективної власності. Тому відповідно до ст. 5 Закону № 899 у наведеній ситуації вона зобов’язана, зокрема:
• розглянути заяву фізичної особи – спадкоємця щодо виділення їй в натурі земельної ділянки;
• прийняти рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Якщо територіальна громада безпідставно відмовляє власнику земельних часток (паїв), то він може звернутися до суду для відстоювання свого права. Аби мати підставу для подання позову до суду, власник паю на свою заяву має отримати вмотивоване рішення про відмову у виділенні земельних часток (паїв) у натурі, прийняте на сесії територіальної громади. Така відмова не може оформлюватися листом, повідомленням тощо, тільки рішенням. Це дуже важливо, оскільки факт прийняття такого рішення вказує на порушення з боку територіальної громади, а саме – невизнання права особи на отримання земельного паю в натурі. А його відсутність буде свідчити про відсутність порушення такого права, що виключає можливість звернення громадянина з позовом до суду в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4–5 Цивільного процесуального кодексу України.
