Кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків
Примітка до статті 212 КК України кваліфікує умисні діяння по ухиленню від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) на вчинені у значному розмірі (якщо сума несплачених податків в 3000 разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян – «НМДГ»), а також у великому та особливо великому розмірі, якщо сума такої несплати відповідно у 5000 та 7000 разів перевищує НМДГ.
Хоча Кримінальний кодекс України оперує поняттям «неоподаткований мінімум доходів громадян», пункт 5 розділу ХХ Податкового кодексу (ПК) України встановлює, що в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 ПК України для відповідного року.
Своєю чергою підпункт 169.1.1 ПК України передбачає, що розмір податкової соціальної пільги дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Отже, кримінальна відповідальність певного суб’єкта за умисне ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів може наступати у разі, якщо мінімальна сума фактичного ненадходження податків до бюджетів перевищила порогове значення у три тисячі неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Важливо відзначити, що при визначенні розміру коштів, що не надійшли до бюджетів внаслідок ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, не враховуються нараховані чи сплачені у зв’язку з цим штрафи та пеня.
Санкція (покарання)
1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -
карається штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -
карається штрафом від десяти тисяч до п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, - караються штрафом від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Дії, що виключають відповідальність
Особа, яка ухилялася від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (якщо такі дії призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення її до кримінальної відповідальності сплачено податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодовано шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Не вважається умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), якщо платник податків досяг податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ.
Не вважається умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять у систему оподаткування, якщо такі діяння пов'язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об'єктів, щодо яких особою було подано одноразову (спеціальну) добровільну декларацію та сплачено узгоджену суму збору відповідно до підрозділу 94 "Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб" розділу XX ПКУ в межах складу та вартості об'єктів декларування, зазначеної в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації як база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, якщо такі діяння вчинені до 1 січня 2021 року та пов'язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об'єктів одноразового (спеціального) добровільного декларування або розпорядженням ними.
На завершення, хочу звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі 106/3364/19 від 07.07.2022, де зазначено: «Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків». А саме найчастіше з порушень контрагентів платника і породжуються аналітичні довідки та експертні висновки щодо самого платника податків.
